70% українців сприймають азартні ігри як спосіб заробітку: держава змінює підхід

Попри те, що 84% українців не вважають себе азартними, а лише 5% грали впродовж останнього року, ринок стикається з глибшою проблемою — хибним сприйняттям гри. Сім із десяти опитаних переконані: люди приходять в азартні ігри, щоб заробити.

Така установка, за даними Мінцифри, створює пастку: гравець не готовий до програшу, сприймає його як тимчасову невдачу і намагається відігратися. Замість раціонального вибору ухвалюються рішення під впливом надії на «наступний раз пощастить».

Міжнародна практика свідчить, що саме з цією ілюзією борються регулятори розвинених країн. Іспанія, Італія та Португалія прямо забороняють рекламу, яка натякає на легкий заробіток. У Великій Британії діє кампанія «When the Fun Stops, Stop», а рекламні правила забороняють подавати гру як альтернативу роботі. Крім того, британський регулятор запроваджує Financial Risk Assessments — перевірки фінансової спроможності гравця. У Канаді кампанія «Random is Always in Play» наголошує, що виграш не можна прорахувати.

Україна, за словами представників Мінцифри, лише починає формувати власну модель. За останній рік посилено контроль за нелегальною рекламою: вперше почали штрафувати блогерів. Регулятор PlayCity налагодив партнерства з глобальними платформами — Google, Meta, YouTube, TikTok, Viber, Kick і Twitch — для оперативного реагування на порушення. На сайті PlayCity запрацював інструмент для скарг на незаконну рекламу та механізми самообмеження.

Ключовим документом, покликаним змінити ситуацію, стала перша комплексна Стратегія боротьби з лудоманією до 2035 року. Вона передбачає залучення понад 40 державних інституцій. МОЗ відповідатиме за створення системи допомоги залежним, Міносвіти — за профілактику серед дітей та молоді, Мінсоцполітики — за підтримку родин. Окрему увагу приділено військовослужбовцям: Міноборони працюватиме над раннім виявленням ризиків. Мінцифра та PlayCity зосередяться на цифрових інструментах.

Стратегія розрахована на десять років. У відомстві визнають: культуру відповідальної гри неможливо сформувати за один-два роки. Однак саме довгострокова скоординована робота, на думку авторів документа, дозволить перейти від боротьби з наслідками до раннього виявлення проблеми та профілактики.